Логістичний процес на сучасних складах, і в першу чергу автоматизованих складах, припускає наявність систем управління інформаційними потоками, які здійснюють, :
- управління прийомом і відправкою вантажів;
- управління запасами на складі;
- обробку документації, що поступає;
- підготовку супровідних документів при відправці вантажів і т. д.
Залежно від рівня організації програмно-технічних засобів виділяють:
- обробку інформації вручну;
- обробку інформації в пакетному режимі (мається на увазі підготовка даних про вантажі, що поступають і відвантажених, які періодично вводяться в ЕОМ, обробляються вручну або автоматично; в цьому випадку йдеться про використання машинного часу, а обчислювальна техніка може не бути "власністю" складу);
- обробку інформації в режимі реального часу. В цьому випадку інформація вводиться в ЕОМ одночасно з рухом вантажів, або, точніше, у момент їх переходу через контрольні пункти. Для введення і обробки інформації використовуються розвинена термінальна мережа і певна обчислювальна потужність ЕОМ. Залежно від конкретних умов це може бути окрема машина, загальна для декількох складів, або машина, що управляє усім виробництвом (системи управління інформацією в пакетному режимі і в режимі реального часу не залежать від технічних характеристик вантажів і технології їх обробки на складі. Вони можуть застосовуватися як на складах з ручним обслуговуванням, так і на складах з високим рівнем механізації);
- безпосереднє управління від комп'ютера. На практиці це припускає інтегроване управління матеріальними і супутніми їм інформаційними потоками в режимі реального часу.
Наступна фаза розробки системи складування припускає можливі комбінації елементів усіх перерахованих підсистем складування в конкурентні варіанти. Альтернативний вибір оптимального варіанту системи складування здійснюється після техніко-економічної оцінки кожного з них. В якості критеріїв оцінки можуть бути застосовані: 1) показник ефективності використання складської площі і об'єму; 2) показник загальних витрат на 1 т товару, пов'язаних з оснащеністю складу по цьому варіанту. Показник ефективності використання складської площі і об'єму показує, наскільки ефективно використовується складський простір при установці конкретних видів устаткування, а економічний показник дає можливість оцінити витрати, пов'язані з їх придбанням і експлуатацією.
Коефіцієнт корисно використовуваної площі А^. дорівнює відношенню площі, зайнятої під складування (під технологічне устаткування), - Sгр, до загальної площі складу - Sос:
Аналогічно визначають коефіцієнт корисно використовуваного об'єму Кv :
де Vос - загальний складський об'єм, м3;
Vгр - складський об'єм, займаний устаткуванням, на якому зберігається
вантаж, м3;
hос - висота складського приміщення, м;
hскл — використовувана висота складського приміщення під зберігання вантажу, м.
Економічним критерієм при оцінці варіантів систем складування може бути показник загальних витрат (у рублях на 1 т товару), розрахований як сума одноразових і поточних витрат, :
ОЗ = Э + 0,29К
де Э - поточні витрати, крб./т;
До - одноразові витрати, крб./т;
0, 0,29 - коефіцієнт ефективності капітальних вкладень.
Поточні витрати (витрати виробництва і звернення в рублях на 1 т товару) обчислюються по формулі:
А
Э =
nQ
де А - витрати, пов'язані з амортизацією, експлуатацією і ремонтом
устаткування складу, крб.;
n - оборотність товару (365 днів: t3; тут t3 - середня
тривалість терміну зберігання товару на складі, т. е. товарний запас
у днях;
Q - вага товару, розміщеного на устаткуванні складу, т.
Одноразові витрати (у рублях на 1 т товару) визначаються таким чином:
де Ст - вартість устаткування, розміщеного на цьому складі
При альтернативному виборі системи складування на основі вживаного при цьому устаткування оптимальним є варіант з максимальним значенням показника ефективності використання складського об'єму при мінімальних витратах. Здійснюючи вибір систем складування на практиці, необхідно пам'ятати, що в одному складському приміщенні можливе поєднання різних варіантів залежно від вантажу, що переробляється.