Розібрані вище основні системи управління запасами базуються на фіксації одного з двох можливих параметрів - розміру замовлення або інтервалу часу між замовленнями. В умовах відсутності відхилень від запланованих показників і рівномірного споживання запасів, для яких розроблені основні системи, такий підхід є цілком достатнім. Проте на практиці частіше зустрічаються інші, складніші ситуації. Зокрема, при значних коливаннях попиту основні системи управління запасами не в змозі забезпечити безперебійне постачання споживача без значного завищення об'єму запасів. За наявності систематичних збоїв в постачанні і споживанні основні системи управління запасами стають неефективними. Для таких випадків проектуються інші системи управління запасами, які і названі в цьому підручнику "іншими". Їх складають елементи основних систем управління запасами.

Кожна з основних систем має певний порядок дій. Так, в системі з фіксованим розміром замовлення замовлення робиться у момент досягнення порогового рівня запасу, величина якого визначається з урахуванням часу і можливої затримки постачання (див. таблицю. 7.1). У системі з фіксованим інтервалом часу між замовленнями розмір замовлення визначається виходячи з готівкового об'єму запасів і очікуваного споживання за час постачання (див. таблицю. 7.2).

Різне поєднання ланок основних систем управління запасами, а також додавання принципово нових ідей в алгоритм роботи системи призводить до можливості формування, по суті справи, величезного числа систем управління запасами, що відповідають найрізноманітнішим вимогам. Методичні основи проектування ефективних систем управління запасами будуть розглянуті в розділі 7.7. Тут же ми детальніше зупинимося на двох найбільш поширених інших системах:

1) системі зі встановленою періодичністю поповнення запасів до постійного рівня;

2) системі "мінімум-максимум".